Час Україні говорити з Росією?

“Українці не хочуть жодних переговорів”, – заявив прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков. Цього разу він правий.

ЛЬВІВ, Україна — «Одне можна сказати точно: українці не хочуть жодних переговорів», — заявив прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков журналістам у четвер у Москві.

І ніколи він не сказав правдивішого слова.

Вони цього не роблять.

Ніхто не хоче сидіти з ворогами, які без розбору бомблять їхні будинки та атакують їх енергетичну інфраструктуру, занурюючи домогосподарства в темряву та змушуючи хірургів у лікарнях проводити операції при світлі факелів.

І коли останки мирних жителів , замучених російськими солдатами, які окупували південне місто Херсон, розкопують, холодна лють, яку українці відчувають через задокументовані зловживання — від зґвалтувань до випадкових розстрілів некомбатантів у Бучі та Ірпіні — тільки посилюється.

Поза сценою, офіційні особи зі Сполучених Штатів і Європи закликають Україну тримати двері відкритими для переговорів, хоча й не намагатимуться змусити Київ ні до чого. Однак у вівторок український президент Володимир Зеленський відповів на ці натяки та ледве тонкі підштовхування, сказавши лідерам G20 не пропонувати його країні жодної мирної угоди, яка поставила б під загрозу її незалежність від Росії.

Потім він представив мирний план з 10 пунктів, який вимагає від Росії взяти на себе відповідальність за військові злочини, скоєні на українській землі. 

Він також закликав вивести всі російські війська з території України — тобто всього Донбасу та півострова Крим — а також виплатити військові репарації та компенсацію за завдані руйнування та загибель людей.

Це був еквівалент Зеленського однослівній відповіді американського генерала Ентоні Маколіффа у відповідь на вимогу Німеччини капітулювати під час битви при Балджі 1944 року — «Гаріхи!»

Відмінності тут, звичайно, полягають у тому, що Зеленський і його люди не оточені, і вони здобули дві приголомшливі перемоги на полі бою під Харковом на північному сході України та нещодавно в Херсонській області.

На полі бою перемога в Херсоні цього місяця заблокувала будь-які шанси російських військ захопити українське узбережжя Чорного моря, включно з Одесою, а окупований Крим опиниться в радіусі дії української артилерії та ракет.

Горіхи!» також справедливо підсумовує реакцію «звичайних» українців, з якими я спілкувався цього тижня, щодо того, чи підтримають вони мирні переговори — і чи готові вони проміняти будь-яку землю на Донбасі чи весь Крим за мир. 

Юлія Григор, чий чоловік-військовий зараз перебуває на лікуванні від важкої контузії, сказала, що Україна може виграти цю боротьбу, якщо Захід залишиться вірним і постійним. 35-річний благодійник, який родом з Мавриполя, але зараз живе у Львові, сказав: «Росіяни не розуміють, що скільки б ракет вони не кидали в нас, ми не здамося, не здамося і не підемо на переговори. І вони не можуть нас розділити».

«Нам нема про що говорити. Путін не розуміє, що Україна – це окрема, суверенна країна, єдина. У всякому разі, він навіть не знає значення слова мир. Тому говорити з ними немає сенсу», – додала вона.

Тоді я запитав про земельну угоду — Донбас і/або Крим за мир. Її відповідь? «Ці регіони українські. Як ми можемо торгувати землею?»

Юлія не самотня у своїй палкості. Я опитав ще десяток інших у підземному паркінгу львівського торгового центру, який зараз служить бомбосховищем, і всі вони давали такі ж безкомпромісні відповіді.

Група чоловіків років п’ятдесяти просто похитала головами, коли я згадав нещодавні слова верховного командувача американськими військами генерала Марка Міллі, голови Об’єднаного комітету начальників штабів, який сказав, що Україна, можливо, не зможе досягти військової перемоги, і що зима може дати можливість почати переговори з Росією.

Зазначаючи, що колективна військова оцінка Заходу на початку війни, а саме те, що Україна повинна буде капітулювати або буде захоплена протягом кількох днів, виявилася неточною, 58-річний Олег сказав: «Я не згоден, і не може бути жодних розмов». , ніяких угод, тому що Росія завжди зірве будь-які угоди; їм не можна довіряти. Всі країни визнали кордони України в 1991 році, і це наша країна. Ми можемо перемогти, якщо США та Європа продовжать нам допомагати». Четверо його друзів кивнули на знак згоди.

Незалежно від того, молоді чи старі, східні чи західні українці, усі, з ким я спілкувався на парковці, давали подібні відповіді, причому більшість казали, що Росія сприйме переговори лише як ознаку слабкості, переозброїться, а пізніше спробує захопити більше України. Лише одна молода жінка натякнула, що може бути готова побачити, як Крим продадуть заради припинення війни. 

Хоча ніхто не хоче тривалої війни, зростаюча впевненість і гнів у зв’язку з тим, що місяці війни завдали Україні, а також біль, який вона спричинила — загибель людей, масштабні збитки та розбиті сім’ї — позбавили багатьох від настрою поступитися будь-що Росії, щоб припинити бойові дії. Вони побоюються, що будь-яка мирна угода, яка не відповідає їхнім умовам, призведе до постійного конфлікту, залишивши Україну назавжди «проміжною» країною, не повністю європейською та просто іграшкою для Кремля, щоб штовхати та мучити.

Покійний американський дипломат Річард Голбрук, який відіграв ключову роль у переговорах щодо Дейтонських угод 1995 року, які поклали край боснійській війні, говорив, що ворогуючі сторони можуть укласти мирну угоду лише тоді, коли обидві вичерпані.

І Україна точно не виснажена — незважаючи на постійні ракетні удари по енергомережі країни, незважаючи на холод і тривогу про насувається довгу зиму з температурою -20 градусів за Цельсієм.

У четвер радник Зеленського Андрій Єрмак назвав триваючі удари по енергетичних об’єктах «наївною тактикою боягузливих невдах», додавши, що «Україна вже витримала надзвичайно важкі удари ворога, які не привели до тих результатів, на які розраховували російські боягузи».

Думка як у політичних колах країни, так і на вулицях лише загострилася з березня, коли міністри закордонних справ України та Росії провели попередні переговори в Туреччині, відзначивши перші дискусії на високому рівні між двома країнами після тотального вторгнення. Потім, після 90-хвилинного діалогу, обидві сторони заявили, що прориву не було. «Хочу ще раз повторити, що Україна не здалася, не здається і не здасться», – заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

Того ж місяця Зеленський сказав німецьким телерадіомовникам, що готовий розглянути певний компроміс, хоча він уже виключив будь-яку поступку території чи згоду на анексію Криму Росією.

Тепер Зеленський висловлює колективну відмову України від будь-якої компромісної угоди. І, судячи з його мирного плану G20, він очікує, що Росія кине рушник — або, простіше кажучи, переговори зараз будуть «дурнями!»